БлогДля пацієнтів

Зоріна І. Поради логопеда-афазіолога родичам. Як вiдбувається мовленнєва реабiлiтацiя

Зорiна Iрина Володимирiвна, логопед-афазiолог Міського центру нейрореабілітації вищої квалiфiкацiйної категорiї

 

Поради логопеда-афазіолога родичам 

Для результативного відновлювального навчання логопеди залучають родичів пацієнтів до спільної роботи. Їх активна участь в роботі дозволяє значно підвищити ефективність вiдновлювального навчання і створити середовище для спілкування, а отже і використання набутих на заняттях навичок.

  1.  Насамперед треба переконатися, щопацієнт вас розуміє.Спостерігайте, як хворийвиконуєпростізавдання («закрийтеочі», «підніміть руку», «подивіться у вікно».
  2. Якщопацієнтзовсім не говорить, спробуйте з ним співати добре знайоміпісні, промовляйте давно знайомівірші.
  3. Намагайтесь отримати короткі відповіді на запитання( так, ні, тут, там).
  4. Стимулюйте до самостійногопрохання( дай, принеси, купи, візьми).
  5. Якщохворий не розуміє мовлення, попросіть його мовчки скопіювати просте зображення, списати слова, вирішити прості приклади.
  6. Коли пацієнт забуває деякі слова, вчіть вірші, розгадуйте кросворди, стимулюйте активне мовлення.
  7. При нерозбірливій вимові просіть говорити повільніше, чіткіше, виразно читати вголос.
  8. При частому поперханні – пити воду маленькими ковточками якомога частіше.
  9. При порушених рухах правої руки вчимо писати лівою рукою (спочатку рисочки, окремі літери, короткі слова).

Як вiдбувається мовленнєва реабiлiтацiя

Основою мовленнєвої реабілiтацiї є заняття з логопедом-афазiологом та виконання домашнiх завдань.

Вибір найбільше фективних методів роботи з вiдновлення мовлення, визначення рамок  їх використання  – це задачі  логопеда.

А щоб реабілітація вiдбувалася швидше і якіснiше, логопед залучає родичів, адже вони теж зацiкавленi  у максимальному відновленні порушених функцій і знаходяться з пацієнтом значно більше часу.     Важливо розумiти, що не тiльки спецiальнi заняття, але i звичайне постiйне побутове спiлкування з хворим сприяє вiдновленню у нього як власного мовлення, так i розумiння мовлення оточуючих. Бажано больше спiлкуватися  з хворим, залучати до розмови, обговорювати рiзнi подiї, виконувати нескладнi вправи.  Саме близьким людям  слiд свідомо та акуратно допомагати пацiєнту виконувати завдання логопеда, стимулювати  до активної діяльності.

Часто  родичi приділяють недостатньо уваги, не надають необхідної допомоги при оволодінні тими чи ін. мовленнєвими навичками. Не потрібна хворому і гіперопіка. Пацієнт потребує розумного до себе ставлення. Потрібно допомагати, але саме в тому, в чому людина безпорадна. Разом з тим, слід спонукати хворого до самостійності, відмічати важливість його успіхів для сімї.

Шкідливо занадто оберігати хворого від спiлкування, або навпаки, вимагати нереальної, неможливої для хворого мовленнєвої активності. Це призводить до втрати віри в успішність навчання взагалі, до  зниження активності і відмови від занять. Не слід обговорювати в присутності пацієнта його мовні утруднення,  виправляти помилки і вказувати на недоліки, говорити про негативні наслідки інсульту. Краще підбадьорювати, повідомляти нехай і про маленькі досягнення.